Білорусія 2012. Гомель.

Кордон біля Нових Яриловичі була суцільно загиджені папірцями і газетами під кожним кущем. Запах тут стояв відповідний. На цьому місці взагалі прийнято стояти: стояли машини, стояли люди близько машин, навіть повітря від затишності здавався спертим і вчорашнім.
Пара формальностей, черговий штамп в закордонний паспорт, на цей раз червоний, і ось ми на території Білорусії.

Чим примітна Білорусія? Хоч вона і не має такої вже явною кордону з Росією, немає, прикордонники на кордоні сидять, але ніхто тебе не звертає уваги спокійно можна проїжджати, тут присутнє відчуття, що ти правда в`їхав в іншу країну, в якусь благополучну єврозону. У Білорусії відмінні дороги з розміткою, чисті машини, доглянуті околиці. Тут дуже складно зустріти похилений сірий дерев`яний будинок, порослий бур`яном, яка доживає свій вік на узбіччі. Все акуратно, колоски колосяться, травичка зеленіє, шумлять листям казкові берези і ховають землю в густий своєї тіні масивні темні ялини. Залишилося лише завести побільше білок і лисичок, завзято бігають уздовж доріг і вийде справжня Фінляндія.
А ще в Білорусії можна відчути себе багачем. Приїхавши в Гомель ми зняли грошей з картки в місцевій валюті і миттєво стали без п`яти хвилин мільйонерами:

Сам місто Гомель на перший погляд не особливо примітний. Для початку і через незнання він був для мене цікавий тим, що до «зони відчуження» від цих місць якихось 20 кілометрів. На велосипеді можна доїхати подихати странцу !:

Ось площа:

На площі стоїть Ленін, в честь якого площа і називається:

Ленін- голова кожного міста, який вказує шлях його розвитку. Риба гниє з голови, і якщо з якихось причин Ленін з міста пішов, то місто приречений і перетворюється в якісь Нижні Боровко з хаотичним шляхом розвитку.
Тому дідусь Ленін- це завжди круто, партійно і вірно:

Цікаво, що праворуч від Леніна стоїть казино. Ленін не бачить. Я якщо чесно трохи здивувався, що в Білорусії є казино.
Совочок. Можливо КБ з фікусами і чаюванням:

Шапку театру прикрашають музи:

Від площі Леніна відходить можливо головна вулиця, судячи з назви. Радянська:

Кожен будиночок на цій вулиці акуратно і дбайливо отштукатурен і почищений:

Колишній готель, а нині будівля пошти. Ну не чудо чи ?:

Або ось-будівлю національного банку. Уявляєте, якщо з такою ж турботою ставилися до будівель в наших містах, таких, наприклад, як Калуга:

Вежа із зіркою:

У Гомелі, та й у всій Білорусії, іноді починаєш себе відчувати в країні вибіленого, отштукатуренного комунізму:

Тут роблять ось такі речі, з яким я фотографувався на пам`ять ще на фотоапарат «Вілія» в місті Волжске:

Відео: Пожежа "дев`ятки" в Гомелі, Білорусь, червень 2012

Подивіться, яка чистота. І самотній скейтбордист. Швидше за все він росіянин понаех до бабусі, корінні жителі про закордонні капіталістичних субкультурах і не хочуть знати.)

Я вже хвалив дороги, а ось на цій фотці ви можете самі оцінити власні очі. І тут всюди так:

Будівля цирку. Напевно, в ньому як і в моєму дитинстві показують виставу про Юрія Гагаріна з каскадерами, підвішеними в скафандрах до стелі:

На вулиці продають квас в автоматі !:

Алея відходить від вулиці Радянської:

А ось її вхід з годинником:

Якраз в мій день народження пройдуть вибори:

Гомель такий радянський або ж європейський, що тут досить нудно на вулиці як і в будь-якому цивілізованому місті. Людей на вулицях мало, п`яниці не ходять, бабки не торгують, таксисти не кричать.
Де всі? Де людей?
Більшість сидять в кафе і мило розмовляють. Ми зайшли в одне з них.
У телевізорі йшов серіал з назвою типу «Вероніка», офіціантки все втупилися в нього. Навіть гості за столом з дітьми теж дивилися телевізор.
Ми вирішили поїсти. Офіціантка носила нам супчики та голова її плавно косилася в телек щоб не пропустити важливий момент.
Бородатий і осанну за поїздку я взяв горілки:

Відео: Мінськ 1-2 Гомель 29.04.2012. 7 тур Чемпіонату Білорусі

Пошлепал далі:

За Леніним є цікавий парк, там водять екскурсії і б`ють фонтани. Вирішили зайти:

А всередині густі дерева і палац Румянцевих-Паскевичей:

Вежа з годинником:

Дивно, що все місто Гомель був подарований полководцю Румянцеву Катериною другий «для розваги». Здається я здогадуюся, за які заслуги була ця щедрість.

Жити було бачити зовсім ніде ось нещасний полководець і граф Румянцев запив собі скромний, аккурантий палац, архітектором якого виступив Іван Старов, який будував до речі палац Таврійський і навіть Казанський, не кажучи вже про Олександро-Невській лаврі.

Альтанка на крутому схилі:

Відео: 10.04.2012 Гомель 0-0 Нафтан 4 тур Чемпіонату Білорусі

В цей час годинник почали грати якусь мелодію:

У парку теж досить непогано. У маленькому струмку плавають лебеді:

Сидять закохані на лавочках:

воркують:

Через струмок проходить пішохідний міст:

До речі, цей струмок дуже знаменитий. Його назва-Гомеюк і за легендою саме він і дав ім`я побудованому тут місту.
Ось його витік:

Прямо тут, в парку:

Так то в парку добре:

Ото ж бо мені тут подобається:

Весь парк тягнеться на 800 метрів уздовж берега річки Сож. Це повноводна і головна річка міста Гомеля:

Набережна:

На протилежному березі якийсь затоплений дерев`яний ресторан:

Вдалині над Сожью пішохідний міст:

До речі річка тут досить повноводна, судячи по лініях-позначок біля набережної:

Навіть ці кадри мені не подобалися. Я дуже не люблю фотографувати в похмуру погоду. Але часу було мало, тому хоч якісь кадри на пам`ять. Далі пішли сутінки і знімати я вже не став.
Це остання фотка з Гомеля. Ідоли ми і струмок Гомелюк:

Гомель порадував, як і вся Белруссія. Що б не говорили, а слов`янська людина рідко коли може жити без царя в голові і ось Білорусія яскравий тому приклад. Як би не ганили Олександра Лукашенко- результат можна бачити самим. І далі в місті Вітебську я вам доведу це ще раз.
Ми вирушаємо в дорогу.

Далі-нічний Вітебськ: ivannovikov.livejournal.com/114708.html