Білорусія 2012. Нічний вітебськ.

Чорної серпневої ночі, висвітлюючи шлях немитими вже довгі дні фарами ми мчали з Гомеля в Вітебськ по білоруським трасах. Навколо чорніли дерева, а зустрічні водії часто забували вимикати дальнє:

Ніч була глуха і тепла. Під мірний рокіт мотора і постійні перемикання коробки я валявся в напівдрімоті на задньому сидінні, представляючи машину швидкісним катером, мчить по асфальтовій річці:

Ми мчали вперед, а небо нам висвітлювали мільйони зірок:

Було видно чумацький шлях, на тлі якого планета наша здавалася такою маленькою:

А відстань, яке проїхали ми- зовсім незначним:

Іноді ми зупинялися розім`яти кісточки:

Викуривши цибарку, Дмитро знову сідав за кермо і ми мчали далі:

Тепер уже братуля перемістився назад:

І знову, набираючи швидкість, намагаємося обігнати зірки:

Нарешті, вдалині вже засвітилися перші вогні, що обіцяють нам про початок цивілізації:

На в`їзді в місто Вітебськ ми закотилися на чергову заправку. Вони тут бувають різні:

Але з неодмінним радянською назвою, як, наприклад, ця:

Або ця:

Відео: Дитячий Слов`янський Базар Вітебськ 2012 Білорусь День 1

Шукають дрібниця на нічний еспресо:

Дмитро був в такому завзятті, що схоже їхати зібрався всю ніч безперервно:

Пільний «Серьожа» бурчить і готовий мчати нас далі:

Через якихось півгодини ми в`їхали до Вітебська. Сказати що ми були здивовані, навіть спросоння, значить не сказати нічого. У місті з населенням майже чотириста тисяч чоловік на вулиці не було жодної душі. Пустельні вулиці, на дорогах немає жодної машини, ні одна заблукала душа не підпирає будинок своїм тілом, що не спить на зупинці або не гуляє парочкою під теплим світлом серпневих зірок.
Це головна площа міста. Немає нікого:

Навпаки був пам`ятник радянським війнам Другої Світової Війни на площі Перемоги.
Навколо зграя просто якась сюрреалістична тиша великого міста і на наш недосип це надавало ще більше враження:

Рівна водна гладь в квадратних ставках:

А в кінці площі-три спрямовуються вгору бетонних піки:

У центрі яких- вічний вогонь:

Зауважте, що жоден стовп не розписані і не забруднений. Все в ідеальному стані, не кажучи вже про те, що горить вогонь, на відміну від житниці:

За мостом першотравневий район. Зверніть увагу на порожнечу вулиць. Навіть в Стамбулі з його населенням за чисельністю наближається до Москви, після нічної молитви людей майже немає, але такий абсолютної тиші і порядку я не бачив і там:

Пам`ятні дати і порожні лавки:

Праворуч від площі виставлена на загальний огляд військова техніка:

Кашоварки:

Відео: Strange sound in Vitebsk (Belarus). Дивний звук у Вітебську (Білорусь)

вертик:

Відео: Підбірка НЛО 2010-2012. Вітебськ, Білорусь.

Ще вертик:

МІ-24:

Танчики і броньовики:

Якщо поглянути на будівлю на задньому плані то можна побачити, що ні в одному вікні не горить світло:

Самбік:

Ви коли-небудь бачили, щоб підземний перехід виглядав ось таким чином. Таке відчуття, що зробили його вчора. може в цьому місті і правда ніхто не живе ?:

Останній погляд на Площа Перемоги:

І, втомлені але завзяті ми вирушаємо в дорогу:

додому:

По дорозі ми вирішили скоротити кілометри і поїхали якимись городами. Машина дряпала днищем криві дороги, збоку був цвинтар і навколо стояла гнітюча тиша. Все було схоже на фільм жахів, здавалося, зараз на нас нападуть місцеві селяни з вилами або сам Лукашенко в військовому костюмі стане закидати камінням.
Ледве виїхавши нам зустрілися перші люди в місті. Назустріч нам йшли три пацана уздовж дороги, один з яких дивився на нас через маску «Крику».
У мене склалося повне враження, що в місті Вітебську введена комендантська година.

Далі-висновок
ivannovikov.livejournal.com/115869.html