Туреччина. Стамбул 2012 (частина 2).

Один з найдавніших, великих і густонаселених міст планети не може не дивувати: прокинувся я вранці в центрі міста в двох кроках від Галатської вежі від того, що мене розбудив півень своїми криками.
На годиннику була опівдні, з мінаретів співали муедзіни:

Місто кипів метушливим життям. По вузьких вуличках вгору поповзли корейські вантажівки з продуктами, приємної зовнішності турки, кутаючись у пальто, бігли на навчання, продавці намагалися перекричати один одного, «дзинькал» трамвай, кричали чайки, хтось продавав лотерейні квитки.

Один з культових турецьких видів спорту панує на Галатський міст. Тут в будь-який час сотні людей закидають в Босфор вудки.
Рибалять і в похмуру погоду:

І в погожу днинку:

І вночі обов`язково:

наживка:

Улов. Насправді великі рибини. Хто це, до речі? оселедець ?:

Вода в протоці дуже чиста, яскраво-бірюзова і це не дивлячись на те, що в ній ходять сотні кораблів:

Пройшовши Галатский міст відразу потрапляєш на багатолюдну площа району Султанахмет, де доноситься тонкий запах смаженої риби:

Її готують ось на таких човнах:

Від проходять повз кораблів вони неймовірно сильно розгойдуються:

Як при такій хитавиці ще й готувати, мені не зрозуміло, я б переблевался відразу ж. Хоча від цієї картинки у мене до цих пір слюні течуть:

Рибу готують на човні, а готовий бутерброд передають на берег:

Днем в Стамбулі неймовірно багато народу. У місті проживає близько 17 мільйонів жителів. Перехід в «годину пік» забитий повністю:

При такій щільності руху в переході ще й примудряються продавати все що душа забажає. Іграшки, одяг, взуття:
Тімберленди за 20 лір! Це 360 рублів !:

Торгівля-це дух нації. Тут це як національне хобі. Здоровий хлопець може йти з маленькою тачанкою і продавати чай або салеб (схоже на гарячий молочний кисіль, посипаний корицею).
Варто було нам вийти з готелю як вусатий загорілий дідок став викладати на електрощиток з сумки парасольки, через буквально тридцять секунд навколо нього вже юрмилися люди, які, здавалося цих парасольок зроду не бачили або зараз йде проливний дощ.
Перші поверхи ломляться від товарів:

Ну а на базарі так взагалі все просто вивалюється назовні:

Необережного іноземця окучают неодмінно і змусять придбати купу речей:

На вулицях Стамбула дуже багато осіб чоловічої статі. Мусульманської жінці не прийнято тинятися без діла, а тільки вести сімейне господарство. Але турки теж люблять поганяти Балду. Наприклад, випиваючи тонни чаю в місцевих кальяну, вугілля для яких потрібно стільки, що поруч стоїть ціла жаровня:

Чай тут п`ють з дуже цікавих маленьких скляних стаканчиків. Я довго звикав, випиваючи за пару ковтків, але потім пристосувався і навіть відчув смак чаю з зовсім іншого боку:

Фотку справ кудись. Буде пізніше)

Скрізь неймовірну кількість тонких запахів. Смажаться каштани:

На смак вони як солодка варена картопля. До речі про солодке:

Я солодке не дуже люблю, але турецькі солодощі навіть мене не залишили байдужим. Один з працівників кондитерської лавки відрізав ножицями шматочок лукума з мигдалем, запхав мені в рот і я розтанув:

Таких свіжих смакоти за цінами льодяників я не бачив ніде:

Ну а це спеціально для Олександри Бойкової, яка після шостої вечора не їсть:

Відео: Екскурсії по Стамбулу. Туреччина. Частина 2

Ароматна турецька Пироженко!):

Ще одне з національних достояній- це кебаб. Кабаб роблять по всіх усюдах. Це як в Росії пельмені, зведено в культ і їдять його на кожному розі і підворітті.
Розрізняються два види кебаба. У здобної великий булці і в лаваші. У лаваші найкошерніший. Лаваш може ліпити жінка прямо в забігайлівці на вулиці:

Ще жінка може ткати килим:

Або молитися в численних мечетях, величезних, як в казці про Аладіна:

Мечеті- це безумовно обличчя стародавнього міста. Молитви з них розносяться і чутні в кожному куточку маленьких вулиць і не побувати в них, перебуваючи в Стамбулі, значить взяти гріх на душу:

Перед намазом обов`язково потрібно помити ноги і руки. До молитви потрібно підходити чистим. Ось таких умиваль по всьому місту варто незліченна безліч:

храм:

У самій мечеті, у внутрішньому дворі теж є умивальники:

А всередині кипить ціле життя:

Всі телеканали зацікавлені в слові Всевишнього:

Нагорі все прикрашено цитатами з Корану і складними орнаментами:

Мусульмани знімають взуття, ставлять її на полички, проходять і моляться:

Умивальники є навіть всередині залу:

Для туристів окремий вхід, тут теж знімають взуття і кладуть в пакети, можна залишити на полиці або носити з собою, правда щоб не заважати віруючим частина мечеті обгороджена парканом:

По правді сказати у всіх мечетях приблизно однаково. Відрізняються тільки м`які килими під ногами:

І орнаменти високих склепінь, з яких спускаються сотні натягнутих канатів світильників. Стеля Айя Софії, будинок з такою незвичайною історією, що про нього буде окремі пост:

Звід Блакитної Мечеті або Мечеті Султана Ахмета. Найбільшої мечеті Стамбула:

Хоча люстри і підвішені до самої стелі на безліч тросів, самі ліхтарі досить низько, при бажанні, здається, я б дістав рукою:

Та й плафони для ламп теж інтересние- з краплями на кінці:

Тетяна нас фоткает:

Чого б і не присісти, коли так м`яко під ногами:

Поряд з мечеттю знаходиться і кладовище:

Теж досить відрізняється від нашого:

А навколо розноситься полуденна молитва:

Відео: Один мій день в Туреччині. Стамбул (2 частина)

Стамбул місто контрастів. У площі Таксим розтягнулися багато десятків брендових магазинів, але варто піти подалі і запросто побачиш таку вулицю:

Відео: Юлдуз Усманова в програмі "Kibariye".Частина 2

По ній ходять мужики з тачками, доверху наповненими сміттям, вантажівки в висоту більше ніж в довжину:

Діти тут, таке відчуття, що їдять землю, а добре поїсти можна на 50 рублів:

Стамбул такий древній місто, що тут абсолютно нормальне явище якщо старовинний замок буде впритул сусідити з новобудовою або, наприклад, найдавніший акведук проходити над сучасною магістраллю:

Що говорити, тут навіть під землею все в склепіннях і колонах. Підземні водосховище або Цистерна Базиліка:

І темніє в місті дуже швидко. Незадовго до темряви над містом знову підноситься молитва. Цього разу вечірня:

Люди сідають на паром, трамваї, в метро і мчать по домівках. Ближче до нічного молитві людей на вулицях вже в половину менше:

Ну а вночі, місто з населенням в сімнадцять мільйонів людей, завмирає:

Клуби тут себе особливо не афішують, та й з алкоголем важко. Вночі належить спати, а вдень-працювати. І величезний старе місто Стамбул засинає до ранкової молитви:

Далі Собор Святої Софії і Цистерна Базиліка (четверте століття!): Ivannovikov.livejournal.com/91604.html