Туреччина. Мардін (частина 1)

Прокинувшись вШанлиурфе у гостинного одного Білала, який на той час вже давно умотал на навчання, ми, сівши в наш Фіат, вирушили дивитися турецькі міста.
Треба віддати должное- дороги в Туреччині вище усіляких похвал. Дві двохсмугові дороги в протилежних напрямках і ідеально рівний асфальт з чудовою розміткою. Їхати одне задоволення. Навколо дороги зелено, поля перетворюються в скелясті гори, а температура градусів 18. До кордону з Сирією тут пара сотень кілометрів.
Зупинилися пописати:

Дорога була не дуже хорошої якості тільки в містах, через які ми проїжджали. Назви я на жаль не запам`ятав, так, промислові містечка де пил, вантажівки, люди похилого віку на великах і замурзані діти з палицями.
Дивовижне починалося ще задовго до Мардіна. Весь цей час ми їхали по рівнині і рівних дорогах, але саме місто знаходиться на горі, причому на висоті понад 1000 метрів, які подолати на машині по хорошій трасі виходить хвилин за п`ятнадцять.

Піднімаємося. Від перепаду висоти закладає вуха, як в літаку:

Дорога широка, звивиста, край якої йде в обрив в якусь каменоломню. Незвично і дуже красиво. Під`їжджаємо до міста, де траса вже вимощена каменем:

Ще пару хвилин і ми в місті. Їздити тут виходить дуже туго. Вулиці гранично вузькі, рух тільки одностороннє майже по всьому місту:

Илюха не витримав і посадив за кермо бувалого Романа. Цікаво, що в таких умовах тут ще їздять маршрутки, які в деяких місцях шириною взагалі рівно з вулицю:

Стояв у якогось магазину-ломбарду Романа хтось постукав по плечу. Обернувшись це був водій автобуса, який висунувся з кабіни, акуратно поставив Романа подалі і спокійно поїхав далі. ювелір:

Благослови Аллах маршруточку:

Ще пара хвилин і ми на кілометровій висоті:

З якої відкривається чарівний вид на Сирійську долину:

Краса:

Хоч сам місто мені здався і не дуже великим, але по всюди кипить життя. Жебрак просить милостиню:

Мужик начищає черевики:

Малець невтомно б`є якусь калюжу у зливостоки на прохання старших:

Хтось тягне, прив`язавши до голови, вітрину з магазину:

Дівчинка прийшла по воду:

Все в місті Мардіні чимось зайняті:

Ніхто на місці не сидить:

Сам місто не надто схожий на турецький, а більше в ньому чогось арабського:

Кам`яні різьблені будівлі:

Вузькі криві вулички:

Старовинні хвіртки з масивними залізними дверима:

Майже всі вікна міста звернені в сторону розкинулася під пагорбом рівнини:

Люди сидять на січневому сонечку:

Обговорюють нагальні справи:

Ходять на шопінг:

Лавка пилесосніка ломиться від товару:

Господарські товари нікуди ставити:

Скупник мотлоху готовий прийняти клієнтів:

Затаритися можна не тільки в численних крамницях. Яке ж місто Туреччини без базару?

Базар міста Мардіна сховався під навісом, а пройти в нього можна, спустившись крутими сходами вниз:

Тут пахне свіжими овочами, землею і прянощами:

І ще парним м`ясом:

Відео: Турецький Курдистан. Навтречу сонця 25

Крокуючи далі по вузьких вуличках старого міста можна легко заблукати:

Продають мідний посуд:

Модні спортивки:

рибу:

Відео: Замінований автомобіль вибухнув в турецькій провінції Мардін, є постраждалі

каштани:

Місцевий високогірний цирульник чекає клієнтів на стрижку:

Вузькі вулиці змінюються ось такими сходами і можна заблукати ще далі:

Але тут ми вийшли на вулицю ширше:

Яка привела нас до автовокзалу. Тут швартуються сині автобуси-маршрутки, типу наших Пазік:

Парковка всім дозволена. І ослику:

І червоною брутальної супертачка:

І старовинну віз є де прилаштувати:

За паркуванням пильнує Ататюрк, місцевий Ленін:

Відео: Від любові не втекти 1 серія (російська озвучка)

До речі, осів в такому місті найзручніший вид транспорту по ходу справи:

Так то непогано в Мардіні. тепло:

Гарно:

високо:

Навіть інтернет є:

Але ми вирушаємо ще вище:

До самого замку:

Далі ще вище і ще дивніше: ivannovikov.livejournal.com/100384.html