Поїздка в олімпійський курорт. Відгук про поїздку до олімпійського сочи

Це місто мені близький з дитинства. Напевно, не минало й літа, щоб ми не відпочивали там з батьками. У більш дорослому віці я на час розпрощалася з Сочі. Настав свого роду перерву. Доля знову привела мене до цього міста незадовго до початку XXII Олімпійських зимових ігор.

Як же він змінився. З`явилося безліч інфраструктурних об`єктів, а всі старі були давно перебудовані. Одним словом, місто було зовсім не таким як раніше, і я вже насилу орієнтувалася навіть на центральній набережній. В очі впадала масштабне будівництво, яка заполонила все місто. Моя поїздка була влітку 2013 року, тому я не могла упустити такий шанс подивитися на споруджувані олімпійські об`єкти і, власне, на прославлений курорт «Роза Хутір» в Червоній Поляні.

Це було не важко, так як на кожній вулиці міста можна було придбати екскурсію до споруджуваних об`єктів. Самі екскурсії були недорогими, але тим, хто збирався підніматися на підйомниках, потрібні були чималі кошти. Крім цього, в екскурсійну програму було включено відвідування пасіки, сувенірних магазинів і форелевого господарства. Але це не тільки розтрати, а й маса позитиву. На медової пасіці нам запропонували покуштувати деякі сорти меду - продукт праці сірої гірничо-кавказької породи бджіл. А також, ми спробували медовуху і купили кілька баночок цього корисного продукту в подарунок друзям і родичам. Пообідати по дорозі не вдалося, так як ми швидко добралися до заповітних об`єктів.

Відео: Поїздка в Сочі (готель Сочі Парк -колишній Азимут)

У Імеретинській низовині нашій увазі були представлені тренувальна арена для хокею, палац зимового спорту «Айсберг», тренувальний центр для фігурного катання, стадіон «Фішт» на стадії будівництва і деякі інші об`єкти. За спиною була Олімпійське селище. Робота в цьому кластері йшла повним ходом. Нам дали всього кілька хвилин для того, щоб ми сфотографували сподобалися об`єкти, а потім ми поїхали в бік Червоної Поляни. По дорозі наш гід цікаво розповідав про відкриття нового аеропорту та залізничного вокзалу, про Естонському поселенні Естосадок, яке було засноване в районі Червоної Поляни ще в другій половині XIX століття, про унікальний всесезонне курорті «Горки Місто», який знаходився на стадії будівництва.

Найбільше нас порадував курорт «Роза Хутір». Цей мініатюрний макет міста настільки красивий, немов зійшов з картинок дитячих казок. Обійти його вздовж і поперек можна за 10 хвилин. Територіально він розташований в долині річки Мзимта біля підніжжя Головного Кавказького хребта. Річка з обох боків оточено ультрасучасними готелями, ресторанами, сувенірними крамницями і, власне, входом на гірські підйомники. На той момент нічого ще поки не працювало. Був відкритий тільки один сувенірний магазин, і нам ледве вдалося знайти одну працюючу піцерію. Піца, до речі, була надзвичайно смачною, приготована за всіма традиціями Італії. Наверх ми підніматися не стали, так як забули взяти з собою теплі куртки, а там, за словами гіда, було дуже прохолодно.

Відео: "Олімпійське село" Сочі, початок поїздки

Зворотний шлях лежав через форелеве господарство, де готували свіжовиловлену прямо на очах у відвідувачів рибу. Після піци є вже не хотілося, але пройти повз таку риби було просто неприпустимо. Готували дуже смачно, але відразу скажу дорого. По дорозі в Сочі нас застав сильну зливу, який в горах був всього лише невеликим дощем. Ми все одно зупинилися у якихось джерел набрати лікувальної води. Екскурсія вдалася на славу. До вечора ми вже були вдома у родичів, у яких зупинилися. А дні, що залишилися було вирішено провести на море і за оглядом визначних пам`яток і нових об`єктів, таких як Рів`єра, Дендрарій, Морвокзал, район «Світлана», Моремолл.