Європа по морю і по суші або за 12 днів навколо італії

Відео: Круїз по Європі. Кращі Ціни. Італія. Греція. покер

Підготовка до нашої подорожі почалася ще в кінці літа, хоча сама подорож планувалося на листопад. Мій чоловік Андрій запропонував поїхати в круїз, я спочатку сумнівалася, поки він не показав мені фото лайнера. Величезний білий красень з всілякими розвагами на борту, та ще й відвідування нової країни кожен день. Я без сумнівів погодилася.
Так як круїз починався з Венеції, ми вирішили приїхати на три дні раніше і погуляти по самому романтичному місту. Під час круїзу у нас було відвідування трьох країн: Хорватія, Греція, Мальта та місто Неаполь. Ну а після нам здалося мало, і ми побували ще в Мілані.
Наша подорож почалася з нашого рідного дивовижного міста Запоріжжя. Листопадовим ввечері я і мій чоловік Андрій сіли на поїзд до Києва. І ось вранці ми вже в нашій столиці. Не встигнувши прогулятися по Києву, ми вирушили в аеропорт Жуляни. При проходженні реєстрації у Андрія в рюкзаку митники знайшли консерви, які ми брали на всякий випадок)))), був невеличкий конфуз але нас і наші сардини в маслі пропустили. Реєстрація, і ось ми на борту літака, який летить в найромантичніше місто, місто мостів і каналів, місто з неймовірним минулим, з віковою історією і історією, яку кожен може створити собі сам - Венеція.
І ось під крилом літака Італія. Приземлилися ми в аеропорту Марко Поло, сіли на автобус до Венеції, який коштує 5 євро, і вже через півгодини перетнули міст, який з`єднує материк і саму царицю морів. До речі квитки в автобусах обов`язково потрібно компостувати, компостери знаходяться в салоні.
Всі автобуси зупиняються на площі Roma і далі транспортний рух здійснюється або на водному транспорті, або пішки.
З водного транспорту вибирайте все що вам до душі і по кишені (про ціни і варіантах напишу нижче).
Так ось від площі Roma перейшовши Canale Grande (Великий канал) через міст Конституції ми попрямували до нашого готель. Де знаходиться готель, ми знали непогано, так як заздалегідь знайшли його на супутниковій карті.
І ось перше побачення з Венецією, глазеешь по сторонам і широко посміхаєшся чи то від захоплення, чи то від витає в повітрі романтики. Каналом плавають човники по вуличках з картою в руках (без карти тут нікуди) пересуваються туристи, самих різних національностей, в пошуках пам`яток і нових вражень. Як же я довго чекала зустрічі з тобою - Венеція.

Готель знаходиться в десяти хвилинах ходьби від вокзалу, що дуже зручно, коштує 50 євро на добу з номера, три зірки, сніданки включені. Варіанти можна знайти і дешевше, якщо зупинятися не в готелі, а зняти кімнату. На вокзалі можна зустріти місцевих пропонують житло.
Близько першої години дня ми вже вселилися, швиденько переодяглися, озброїлися фотоапаратом і картою, і кинулися в пошуках пам`яток і нових вражень.
Ах, як же я насолоджувалася, хотілося запам`ятати кожен момент, кожен місток і будівля. Ми заходили в маленькі кампо (невеликі площі заховані між будинками), гуляли по набережних каналів, бродили по вузьких вуличках.
Заснований цей дивовижний місто в 421 році, жителі, що населяли узбережжя Адріатичного моря рятувалися від постійних навал гунів втечею на острови. Створений місто стоїть на 120 островах з`єднаних між собою 400 мостами.
Венеція досить невелика, але заблукає в ній простіше простого навіть з картою, ось чому всі туристи ходять, втупившись у це чудо навігації.
Я дивилася і дивувалася, ну як же ці будиночки стоять у воді, як їх будували ще багато тисячоліть тому, і вони до цих пір не зруйнувалися, перебуваючи в постійній волозі. Хочеться вірити, і вірю, цей красивий місто всупереч всім повеней порадує ще багатьох і багатьох нащадків.
Навіть не знаючи пам`яток тут можна гуляти і гуляти, насолоджуючись видами, вся Венеція як суцільний музей під відкритим небом. Але знаючи історію міста, стає ще цікавіше, можна тільки уявити, як тут в вічно святкує імперії проходили бали, маскаради, куртизанки залучали панів, а пустун Казанова упадав за дамами. І все це закінчувалося з приходом чергової війни або епідемії чуми.
Погулявши по вуличках, ми вирушили на Canale Grande (Великий канал). Набережна на каналі відсутня, тільки в деяких місцях є невеликі ділянки. Насамперед ми відвідали міст Rialto (Ріальто). Це найперший міст через великий канал, будівництво його закінчилося в 1591 році і є вже його шостим варіантом. Мостом краще милуватися або з води, або з набережної біля нього, на самому мосту завжди багато туристів, хоча вид з нього відкривається чудовий.
Так як набережній на каналі немає, а більшість палаців перебувають саме тут спостерігати їх можна з води, тобто з будь-якого водного транспорту.
Вдосталь нагулявшись і зголоднівши, ми вирушили до готелю, по дорозі заходячи в магазинчики, в пошуках чого ні будь не дорогого і їстівного. Ціни звичайно не маленькі, розраховані на туристів. Знайти звичайний супермаркет нам так і не вдалося, хоча після ми знайшли супермаркет Billa, де більш прийнятні ціни. Купивши сиру, фруктів, печива і ще чогось ми потопали в готель.
Наївшись смачного італійського сиру з пліснявою, попивши гаряченького чайку (кип`ятильник і кухоль брали з собою), набравшись сил і енергії, ми пішли гуляти по вечірній Венеції.
Увечері вона не менш прекрасна в освітленні важких вогнів, але гуляти краще уздовж каналів і по великих вулицях, заходити в глиб як то страшнувато. Аж надто вулиці вузькі, і дуже в них темно.
Як же ми солодко спали після всіх цих прогулянок.

Відео: Що не можна робити в Італії

Вранці наступного дня я прокинулася від противного звуку будильника, який почав свої трелі о сьомій годині ранку, в моїй голові були думки: - Невже на роботу, немає, я ж у відпустці !!! На відміну від мене Андрій вже схопився почав вмиватися, збиратися причому до цих безглуздим діям закликав і мене. Ще трохи поканючіть, я встала. А й справді витрачати час на сон тут просто шкода.
Ми вирішили снідати плотненько, так як в готелі включені тільки сніданки, і цим сніданком потрібно запастися енергією на півдня.
Сьогодні ми вирішили відвідати найвідоміше місце в Венеції площа Сан-Марко з однойменним базиліком. Так як ми перебували в одному кінці Венеції, а площа в іншому по дорозі ми побачили ще багато всього цікавого.
Першим нам попався по дорозі рибний ринок, неподалік від моста Ріальто. Ринок відкривається рано вранці і працює десь до обіду. Але вранці тут особлива атмосфера, туристів ще мало, а місцеві жителі захоплено торгуються, звичайна, чи не туристичну життя Венеції.
Чого ж на ринку тільки немає, і каракатиці і молюски, і риба не бачена і навіть великі восьминоги. Поглазов на все це, ми знову піднялися на міст Ріальто. Вранці міст інший, ні туристів тобі, ні кого - красота !!!
До речі, біля рибного ринку перебувати і овочевий, там же у дворику старий сирний магазинчик Casa Del Parmigiano працює з 1936 року, сири в ньому то що треба.
Від моста Ріальто ми рушили в бік площі Сан-Марко, заблукає тут складно, широка дорога веде прямо до неї. І ось виходячи з за будиночків, несподівано з`являється площа. Так, вона гарна! Ось тільки народу тут мабуть не мабуть, і голубів теж. Погодувати голубів це обов`язкова традиція туриста, і ми її виконали, залишившись чистенькими.
На площі височить дев`яносто дев`яти метрова Кампанілла Сан-Марко, піднятися на оглядовий майданчик коштує 7 євро, але воно того варто, вид на Венецію і сусідні острови відкривається чудовий.
Серед безліч туристів і голубів, на площі біля Базиліки Сан-Марко відчуваєш повний спокій і умиротворення.Йти з площі не хотілося. До речі на площі знаходиться найстаріше кафе Європи - Флоріан.
Спустившись до каналу, ми погуляли по слов`янської набережній, пройшлися до заводу Арсенал, коли то колишній центром венеціанської сили і попрямували до мосту Академії.
Увечері ми вирішили прокотитися по Великому каналу. З води його варто побачити хоча б двічі, вдень і ввечері.
Варіантів пересування по воді є кілька. Напевно, найдорожчий це на гондолі, 60-80 євро за 30-40 хв. Ще можна на таксі, їх можна знайти на спеціальних стоянках. Ну а найпоширеніший це вапоретто, так звані водні маршрутки. Вартість одного квитка на вапоретто 6 євро, є квитки на 12 годин і на добу. Ми купили квитки на добу за 18 євро, так як планували кататися весь наступний день.
Активувавши квиток о сьомій годині вечора на спеціальному приборчике, які знаходяться на зупинках, ми могли спокійно кататися до сьомої вечора наступного дня.
Маршрут №1 йде по великому каналу від вокзалу і до площі Сан-Марко, на нього ми і сіли.Найкращий вид відкривається з носа кораблика. По обидва боки каналу підносяться палаци і кожен має свою власну історію. Багато красиво підсвічуються або в вікнах горить світло, тим самим переносять нас у часи квітучої імперії, а в деяких закриті віконниці, і ні промінчика світла наче вдома занедбані, тим самим показуючи нам як безжально часТретій день ми вирішили присвятити дослідженню островів Венеціанської лагуни, саме тим до яких доїжджає не кожен турист. А саме острова Мурано, Бурано і Торчелло.
Вапоретто на ці острови ходять від фондамента Нуова, туди ми і прийшли. З фондамента відкривається вид на синю лагуну і сусідні острови. Одним з яких є цвинтар. Острів був відданий під кладовище ще Наполеоном, зараз туди можна поїхати на екскурсію, але ми цього робити не стали.
Пройшовши по фондамента Нуова на право можна побачити будинок в якому деякий час жив Казанова.
Так ось, сівши на вапоретто ми з вітерцем вирушили на острів Бурано.
Хвилин через сорок ми вийшли на острів, перше що ми побачили це зелені галявини і парк, ну а за ними то що притягує сюди туристів - невеликі різнокольорові будиночки всіх кольорів веселки а то і більше.Острів зовсім не великого розміру, весь переплетений каналами, за годину прогулянковим кроком его можна обійти. Тут тихо і спокійно, умиротворені жителі їздять на велосипедах або не поспішаючи прогулюються по набережних. До речі з жителів тут в основному люди похилого віку.
З острова Бурано кожні 30 хвилин ходять вапоретто на острів Торчелло.
Торчелло острів хоч і побільше, але вулиця на ньому зовсім одна. Острів цікавий своєю історією, саме на ньому вперше оселилися люди, близько 20 тисяч осіб. Але під час епідемії тифу вони, розібравши всі свої будиночки, перебралися на острови нинішньої Венеції. .
Пройшовши по єдиній вулиці і вдихнувши історію, на черговому вапоретто ми вирушили на острів Мурано.
Острів Мурано відомий своїми скляними майстернями, в яких виготовляють дивовижні скляні дрібнички, їх можна придбати як в самій Венеції, так і на острові. Ще на острові багато незвичайних пам`ятників зі скла, ну а в загальному він схожий на Венецію тільки в мініатюрі.
Повернувшись до Венеції з порожніми шлунками, ми пішли в ресторанчик. Так зване "меню туриста" коштує від 11 до 18 євро, входить в нього три страви досить таки не погані.
У номері ситі і задоволені ми допили Пинаколада, куплену ще в аеропорту, і знову на прогулянку по вечірній Венеції. Адже це наш останній вечір проведений тут.
На наступний ранок Венеція проводжала нас туманом, хоча з погодою нам щастило, завжди було сонце і тепло, хоча зазвичай в цей час тут дощі. В тумані Венеція мені здалася ще загадковіше.
Їхати зовсім не хотілося, але попереду нас чекали нові враження, нові емоції, ми вирушали в круїз.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!